shadow (IX)
Until I fall, stray!
Людвіг Фейербах 19 ст


… потім відходить від цих позицій і будує філософію на:
1. Критика релігії
2 Критика філософського ідеалізму, в основному – Гегеля

Твори: Сутність християнства, Лекції про сутність релігії
«ідеалізм Гегеля дуже близький до християнства, але викладеного філософською мовою».
Фейербах – матеріаліст, атеїст. Не бог створив людину, а людина в своїй уяві – бога, наділивши його загальними властивостями людей. Феєрбах негативно оцінює релігію: вчить людей страждати, робить людей залежними.
«якщо людям потрібен духовний взаємозв’язок, нехай буде релігія. Але без Бога.»
Людина для Фейербаха – природна істота. Але одночасно людина це і соціальна істота: Я не може існувати без ТИ; Людина може існувати тільки в суспільств, серед інших людей. Антропологічна філософія, в центрі стоїть людина.
Оскільки Фейербах матеріаліст, то для нього маерія, природа… - одвічні, не створені і незнищенні; такі властивості як час, простір, рух – об’єктивні, незалежні від людей.
Почуття починаються з пізнання, а потім щобільше людина пізнає навколишній світ, тим більше розвивається її мозок. В етиці Фейербах стоїть на позиціях евдемонізму: людина прагне до щастя. Кожна людина по-своєму розуміє, що таке щастя; Але дещо для всіх однакове: добре здоровя, і щастя не може бути ізольованим (щастя – сумісне, колективне).



НКФ – марксизм

В філософській літературі в марксистській два погляди:
1. Марксистська – особлива, потребує окремого розгляду
2. Марксистська – закономірне закінчення НКФ.
Засновники: Карл Маркс, Фрідріх Енгельс (19 ст)

Діалектичний матеріалізм
базується на дуже великому філософському досягненні Маркса – матеріалістичне розуміння історії (історичний матеріалізм). До нього панувало ідеалістичне розуміння історії. Будь-яке історичне подія, що б не відбувалось, якщо вона характеризується з позицій того, які панували ідеї на період відбування події, такий підхід називається ідеалістичним підходом. Маркс вводить: історичні події можна і треба характеризувати з позицій – матеріальне становище людей, рівень виробництва, стан економіки…
до: Людина існує в цьому світі і споглядає цей світ
Маркс: людина – активно діяльна істота, що своєю практичною діяльністю змінює світ
Людина – тілесна істота, має матеріальні шось там, але природа не може задовольнити ці матеріальні і тілесні потреби, І людство вимушене штучно створювати матеріальні блага для себе – процес виробництва. Оскільки здійснюється людьми, люди вступають в відносини – виробничі відносини. Без цих відносин не може бути процесу виробництва матеріальних благ – Базисні відносини суспільства. Багатоаспектні: адміністрація-підлеглі, інженер-різноробочий, між різними робочими… Але головною: власність на засоби виробництва. Базис і надбудови. Надбудови: держава, юридичні утворення, суспільна свідомість. Характер виробничих відносин визначає характер суспільної свідомості. І це головна думка марксистської філософії. Суспільне буття визначає суспільну свідомість, а не навпаки. Тобто, матеріальні умови життя людей є для них визначальними, і, перш за все, визначальними для свідомості цих людей.

Візьмемо кожен себе за приклад. Ми живемо в певних родинах з певними мат. умовами життя. За Марксом – ці умови – це все, що нас направляє. Якщо б ми народились в інших умовах – мали б інший характер думки, інша направленість…
Активний зворотній вплив. Виражається через реформи, революції. Люди живуть за певних матеріальних умов, і вони їх не задовольняють. 1) люди це усвідомлюють 2) у голові вони створюють план перебудови свого матеріального життя. Через діяльність людини це реалізовується. і цей момент відноситься до кожної сфери діяльності: також наука, релігія, філософія… філософія як програма перетворення світу в інтересах певного класу.
Зовнішньому світу притаманний рух, еволюція. НА відміну від Гегеля, у Маркса і Енгельса розвивається і еволюціонує матерія. Таким чином, ми можемо з вами сформ. основні базові положення марксизму.
1) створення матеріалістичного розуміння історії
2) усвідомлення значущості практичної діяльності
3) нове розуміння функції філософії – не тільки пояснювати, а бути программою перетворення
4) розробка матеріалістичної діалектики.






КЛАС. філософія – розвиток ЗХ. філософії,

2 періоди – Класичний і некласичний (сучасний)
2 пол. 19 ст.
Клас: людству треба зрозуміти зкони природи і суспільство, щоб перетворити природу і суспільство в інтересах людства (зрозум. шляхом науки, …). Кожна людина має розум і може зрозуміти істини через навчання. спочатку пізнаємо, потім керуємо так, як нам потрібно. Базуючись на розуму і науці можемо вдосконалювати суспільство, дійти до оптимуму. Основні принципи закладені в новий час Беконом і декартом. На РОЗУм, на істинність, філософський напрям, що вважає розум основою пізнання і поведінки людей, називається раціоналізмом. Сучасному європейцю з самого початку життя нав’язують думку, що треба засновувати наукову картину світу, щотреба спиратися на науку, і поступово цей прогрес вирішить всі людські проблеми. НКФ спир. на раціоналізм

Вже в кінці 19 ст в сусп. житті поч. зявлятися все більше явищ і подій, які не можна назвати розумними; які не можуть виникнути в цивілізованому суспільстві, абсурдні, ірраціональні; війни, революції, кризи перевиробництва… виникає нова філософія. Мабуть, суспільство не побудоване на розумі; наша історія не є прогресивною і розумною, істини досягти не можна… сумнів в розумі. Сумнів в філософії, що спирається на розум – раціоналізмі.
зявляється ірраціоналізм – новий напрям, що обмежує роль розуму в пізнанні або взагалі заперечує його. Засади світу не можуть бути не розумні, а якщо вони не розумні, вони не можуть бути осягнені розумом. Вони є алогічними

Шопенгауер – світова воля
Ніцше – біологічне життя

у вигляді субстанцій пропонувалось все, що не осягається розуму.
А якщо засади світу ірраціональні, то осягнути їх можна тільки не розумними засобами – почуття, емоції, віра, інтуїція.
Ч\з твори мислителів – Шопенгауер, Ніцше, Кьєркєгор.

Шопенгауер:
сліди східної філософії, сліди страждання, смерті, буддизм – по суті, відкрита наново кін. 18 – ппол 19 ст. і викладена ним в його головному творі «Світ як воля і уява». Пессимістична і волюнтаристична. Життя – пліснява на певній кулі. Світ нерозумний і беззмістовний, ворожий до людини. Керує сліпа, зла світова воля. Вона є субстанцією. Першопричниою світу. Сліпа, бо нерозумна. Зла, бо ніколи не задоволена результатами розвитку. Воля прагне нового, нового, нового, в намаганні досягти того, що їй потрібно. Якого явища потребує Світова Воля? Життя. створює певні тимчасові форми – або відкидаються, або вирують. Отже, життя є метою волі. Воля – темний, глухий порив до чогось. Відчуваємо її інтуїтивно.

в кожній людині теж є Воля, пов’язана з тілесністю

Воля спрямована на життя тіла
але як ви всі знаєте, людське життя в сх. філософії це страждання. Шопенгауер це підтримує. Тому людина не повинна бажати жити, але Воля, для якої життя є метою, намагається підтримати будь-яке життя, усі форми життя, в тому числі і людське – виникає протиріччя між Світовою Волею і бажанням людини не жити. Треба гасити волю до життя – принцип волюнтаризму Шопенгауера.
Світова Воля, щоб стимулювати нас жити, створює пастки для нас, щоб змусити жити; головна пастка – статева любов.
Технологія гасіння Волі до життя )))



Продовжувачем цієї позиції Фридріх Ніцше 1844-1900
фактично, січ. 1899 остаточно збожеволів.

про сутність, про смисл життя і смерті, про кризу культури. Читати твори Ніцше дуже важко – концепція не є цілісною, часто є внутрішньо суперечливою. Основні елементи його концепції його світогляду, або ідеї: 1) воля до влади 2) одвічне повернення 3) переоцінка цінностей 4) ідея надлюдини.

Ніцше був противником клас. , противником раціоналізму…
основа світу – життя в біологічному плані цього слова, як певний органічний процес. Життя для Ніцше є одвічним рухом, одвічним становищем. головний момент: Ніцше, як і Шопенгауер – волюнтарист. Основним елементом життя є воля до влади. Все живе прагне до влади! не тільки людина, а й рослини, а й тварини безупинно прагнуть до панування. За Ніцше життя – одвічна боротьба за владу всіх живих істот. За усіма процесами, які відбуваються в житті, Ніцше проглядає лише один мотив. Прагнення до панування. Навязати оточуючому середовищу свої риси життя, свій стиль життя. Що з нами робить деканат: саме це!

Ніцше критикує буржуа-комуністичну систему цінностей, критикує …
уява про рівність, гуманістичність, мораль тільки руйнує людську природу. Будь-яка мораль, особливо Християнська – треба допомагати слабким, підтримувати їх, … Це руйнуваня людства!



Хто виживає? Більш сильний. (а насправді пристосований – прим. ред..)
Те саме має бути і в суспільному житті. Якщо ти слабкий-хворий, краще, аби ти помер сам. Якщо ти цього не робиш, тобі в цьому треба допомогти.


Мораль і культура за ніцше несумісні речі. Мораль – зітхання слабкого; мораль – знаряддя слабких людей, скерованих проти сильних. допомагай слабкому, хворому, підтримуй його. моральне суспільство витрачає сили і засоби, що їм необхідні.


Ніцше віддає перевагу діонісізму. жіноче начало – перемагає найсильніше. аполонівське, чоловіче – більш упорядковане, закономірне, руйнує зв'язок людини з природою. аполонівське начало вимагає спиратися на розум, на свідомість, на науку, а потім живемо і робимо все у відповідності до цих законів. А що треба робити? не спиратися на розум, а спиратися на волю, на вольове, діонісійське начало, змінювати світ… «реальне життя людей ніколи не спирається на наукові істини. звичайні люди спираються на міфи, на емоційне, на вольове начало». Абс. більшість людей ніцше називає стадом. Життя для звичайних людей – лабіринт, з якого ніяк не можуть знайти відповідь. хтось щось їм повинен. Певні міфи, правила, стандарти… тільки так ці люди живуть, ніякої науки їм не треба.

НАДЛЮДИНА кожна звич. людина має прагнути бути нею. стоїть вище релігії та моралі, переважає силою волі. Ідеал, певні історичні особи… для надлюдини прості люди – інструменти для виконання їх проектів, бажань, прості люди мають право на існування лише доти, доки можуть слугувати інструментом для над людей. Не можеш – ти маєш померти (тобі допоможуть). Запозичили в фашистській німеччині. ЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩЩ Ніцше не любив ані Німеччину, ані німців. Його сестра – націоналістка, антисемітка. Піздєц плагіаторша, видавалась під іменем Ніцше. Я б таких сестричок…



як висновок, для ніцше християнська релігія не може бути зразком для людини. Ним має бути надлюдина. Афоризм: Бог помер.








датський філософ-ідеолог Сюрен Кьєркєгор (АнтиГегель)

засновник філос.. напрямку екзистенціалізму.

в світі панує не загальне. людина занурена не в загальне, а в світ одиничного, неповторного, унікального, і саме це унікальне, неповторне треба вивчати. А що в кожному із нас є індивідуального і неповторного? наші переживання. переживання, емоції людини є об’єктом для кркгора. життя і смерть переживаються. Кожен з нас переживає буття як набір певних психологічних станів, до яких, в першу чергу відносяться страх, турбота, совість, провина, рішучість, нудьга, туга… екзистенціальне. бУТТЯ людини – екзистенція. з точки зору кркгора – потік унікальних переживань власного існування. лише в певних ситуаціях життя для людини пізнається смисл свого існування
три види: естетична, етична, релігійна
еротизм, цинізм, хаотичність
обов’язок
вища стадія – спілкування з богом

того всього, що в нас є нерозумне. відмова від розуму? розуміти певним чином. розум відходить на другий план.

засади світу нерозумні, хаотичні
ірраціоналізм – людина-людина.
мова метафор, пророцтв…